У практиці консультування є два види консультантів: зовнішні та внутрішні. Кому віддати перевагу?
Питання щодо вибору між внутрішнім та зовнішнім консультантом може розглядатися лише у контексті конкретної проблеми, тому і відповідь на нього не може бути однозначною. Найбільш вірогідно, що у штаті кожної компанії є фахівці, які здатні кваліфіковано вирішувати всі планові питання. Але інколи виникають проблеми, розв'язання яких вимагає спеціальних знань, якими не володіють штатні працівники, наприклад, розробка бізнес-плану для отримання кредиту чи інвестиційного меморандуму для потенційних інвесторів, розробка чи оцінка інвестиційних проектів, маркетингові дослідження, аналіз ефективності виробничих проектів тощо. Короткостроковість потреби в таких знаннях обумовлює недоцільність включення до штату компанії нових спеціалістів, а навчання існуючого персоналу вимагає, як правило, досить тривалого проміжку часу.
Необхідність залучення зовнішніх консультантів, також, може бути продиктована значною зайнятістю працівників компанії та недоцільністю їх відволікання для вирішення окремих задач. Прикладом може бути отримання банківського кредиту, яке вимагає від менеджменту значних витрат часу на вирішення ряду організаційних питань, що негативно впливає на ефективність управління поточною діяльністю компанії. В той же час, зовнішній консультант, який має досвід вирішення таких питань, в найкоротші строки допоможе дослідити платоспроможність компанії, визначити оптимальні умови кредитування та підготувати повний пакет документів для отримання кредиту, і, при необхідності, представлятиме інтереси замовника у фінансовій установі.
Перевагою зовнішнього консультанта є його незалежність. Тому, вирішення проблем, які вимагають неупередженого, об'єктивного підходу, доцільно виконувати лише шляхом залучення зовнішніх консультантів. Наприклад, удосконалення управлінського обліку компанії може вимагати зміни організаційних зв'ків у її структурі, що завжди викликає підсвідомий опір співробітників, яких ці зміни стосуються. Під впливом емоційно-психологічних чинників можуть бути непомічені окремі проблеми існуючої системи та, як результат, прийняті неефективні рішення щодо її оптимізація. В той же час, зовнішній консультант неупереджено підходить вирішення проблеми і його рішення будуть продиктовані виключно поставленою метою.
Тому, вибір між зовнішнім та внутрішнім консультантом повинен виконуватися зважено з урахуванням специфіки задачі. І навіть, якщо перевага віддається першому, це ні в якому разі не вказує на некваліфікованість персоналу компанії. Більше того, наш 9-ти річний досвід консалтингової діяльності підтверджує, що у 80% випадків ефективність роботи зовнішнього консультанта залежить від тісноти співпраці зі штатними працівниками замовника.
"Консалтинг в Украине", май 2006 г.
