Маркетингове дослідження ринку жерстяної банки

1. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ

1.1. Функціональне призначення

Найчастіше жерстяна банка №12 та №8 використовується для виготовлення м’ясної тушонки, рідше – для овочевої консервації, зокрема ікри кабачкової, зеленого горошку тощо, жерстяна банка №3 – для виробництва рибної та м’ясної (переважно – паштетів) консервації.

1.2. Сертифікація

Виробництво жерстяної банки регламентується ГОСТ 5981-88 “Банки металеві для консервів” та ГОСТ 26384-84 “Банки жерстяні циліндричні круглі для консервів”.

1.3. Конструктивні особливості

Жерстяні банки і кришки до них виготовляють з тонкого листового чи рулонного сталевого прокату, поверхня bякого по обидва боки покрита оловом. Поверхня банок лакується та, при необхідності, літографується (прямо на жерсть наносять написи і малюнки).

По методу виготовлення банки підрозділяються на:

• збірні – складаються з трьох частин: корпусу з повздовжнім паяним чи зварним швом, денця і кришки, що накочуються до корпуса;

• штамповані (суцільнотягнуті) – складаються з корпусу, що утвориться при штампу-ванні (витяжці) листового чи рулонного металу, і кришки, що з'єднується з корпусом подвійним закаточним швом.

Збірні банки відрізняються за способом формування з’єднувального шва: його можна або запаяти, або заварити.

На території колишнього Радянського Союзу традиційно виробляли і використовували в харчовій промисловості паяну жерстєбанку. Ця ситуація майже в незмінному виді зберігається й у наші дні. При виробництві банок з паяним швом у якості припою використовується дефіцитне олово (60% складу) і свинець (40%). Наявність свинцю в припої негативно впливає на здоров'я споживачів (вчені стверджують, що припій, застосовуваний при виробництві паяних жерстєбанок, при збереженні консервів виділяє канцерогенні речовини, що негативно впливають на якість продукції), тому у світовій практиці така технологія виробництва давно заборонена. Перша версія ГОСТу 5981-88 “Банки металеві для консервів” також передбачала обмеження застосування паяних технологій до 01.01.1993 р., але враховуючи складну економічну ситуацію в країні та нездатність більшості виробників металевої тари в зазначені строки  реконструювати виробництво, дане обмеження було зняте. І сьогодні приблизно 90% вироблених в Україні банок – паяні.

Для зварювання банок використовується сучасний екологічний спосіб зварювання за допомогою мідного дроту.

Відповідно до ГОСТ 5981-88 “Банки металеві для консервів” та ГОСТ 26384-84 “Банки жерстяні циліндричні круглі для консервів” ж/б №12 та №8 мають наступні характеристики:

жерстяна банка №12: 

- тип – збірна кругла з паяним швом;

- товщина жесті – 0,22 мм;

- внутрішній діаметр – 99,0 мм;

- зовнішній діаметр – 103,0 мм;

- висота (зовнішня) – 82,0 мм;

- місткість – 580 см3;

жерстяна банка №8: 

- тип –кругла суцільнотягнута;

- товщина жесті – 0,22 мм;

- внутрішній діаметр – 99,0 мм;

- зовнішній діаметр – 103,0 мм;

- висота (зовнішня) – 50,5 мм;

- місткість – 355 см3;

жерстяна банка №3: 

- тип –кругла суцільнотягнута;

- товщина жесті – 0,22 мм;

- внутрішній діаметр – 99,0 мм;

- зовнішній діаметр – 103,0 мм;

- висота (зовнішня) – 38,5 мм;

- місткість – 250 см3.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ СПОЖИВАЧІВ

Основні ринки збуту досліджуваної продукції обмежуються її функціональними параметрами. З метою виявлення основних тенденцій та розрахунку ємності ринків збуту жерстяної банки №12, № 8 та №3, в рамках даної роботи проведено маркетингове дослідження ринку м’ясної  та рибної консервації.

2.1. Ринок м’ясної консервації

Тенденції ринку

Питома вага м'ясних консервів у сумарному обсязі консервних виробів, що випускаються, в Україні в даний час складає всього 3% (див. мал. 1). 

Мал. 1. Питома вага м’ясних консервів у загальному обсязі консервної продукції.

Ринку м'ясних консервів притаманні ті ж тенденції скорочення виробництва, що і всій консервній промисловості України, і зараз вітчизняною м'ясоконсервною індустрією випускається тільки третина обсягів м'ясних консервів у порівнянні з показниками 1997 р., і п'яту частину обсягів у порівнянні з 1990 р. (див. мал. 2).

Мал.  2. Обсяги випуску м’ясних консервів за період 1997 – 2004 рр.

Після обвального падіння виробництва м'ясних консервів у пострадянський період, щорічний випуск даної групи м'ясних продуктів поступово скорочувався, і в 2001 р. досяг свого найменшого рівня - 30,2 млн. умовних банок.

У 2002 р. у цьому секторі м’ясопереробної галузі наступив перелом, що власне, було характерним і для деяких інших галузей харчової промисловості. До 2003 р. виробництво м'ясних консервів в Україні досягло рівня 50 млн. умовних банок, що перевищило на 40% показники 2001 року.

Падіння виробництва і споживання м’ясних консервів пов'язано як із загальними негативними економічними процесами у країні і тваринництві зокрема, так і з утратою ринків збуту, скороченням армії, переходом м'ясної консервації у розряд продуктів середньої і нижньої категорії, розвитком ресторанної мережі, і особливо у курортній зоні, розширенням асортименту різних напівфабрикатів, збільшенням прихильників вегетаріанської їжі тощо.  Крім того, незважаючи на розширення асортиментного ряду м'ясних консервів, якість цієї продукції також утратила свої позиції, особливо з огляду на значну кількість невеликих приватних підприємств, а також підпільних цехів, що випускають іноді дуже сумнівну продукцію, зроблену згідно ТУ, а не ДСТ. Така продукція, часто з різними рослинними добавками, істотно підриває довіру споживача.

Загальні тенденції галузі знаходять своє відображення у кількості виробників м’ясоконсервної продукції: якщо, за даними Держкомстату, у 2003 році було зафіксовано 148  підприємств-виробників, то у 2004 – лише 91.

Асортимент продукції

Що стосується асортиментного ряду, то найбільшу питому вагу у виробництві м'ясних консервів займають паштети (33% ринку у 2004 році) та консерви із яловичини і телятини –  23% ринку. На частку консервів з м'яса птаха, свинячої тушонки та м’ясо-рослинної консер-вації припадає по 11%, 14% і 5% відповідно (див. мал. 3).  

Мал.  3. Структура випуску м’ясних консервів за період 2003 – 9 місяців 2005 рр.

Попит на тушковану свинину чи яловичину має сезонні відмінності, але на вільному споживчому ринку коливанням піддається в меншій мірі, ніж паштети. Тушковане м'ясо – продукт більш універсальний: і їжа (елемент гарячих блюд) і холодна закуска (причому, готова до вживання). На відміну від рибних консервів, м'ясні не є інгредієнтом для салатів, тому у свя-тковий сезон сплесків попиту на тушонку і паштети не спостерігається. Загалом, влітку м'я-сних паштетів споживають у півтора і більше разів, ніж у середньому за рік, тушонки – приблизно на третину.

Основні оператори ринку

На малюнку 4 зображено динаміку географічного розподілу обсягів випуску м’ясоконсервної продукції за період 2003 – 9 місяців 2005 р.

2003 рік

2004 рік

9 місяців 2005 року

Мал.  4. Географічний розподіл обсягів виробництва м’ясоконсервної продукції  за період 2003 – 9 місяців 2005 рр.

З наведених діаграм видно, що основні виробничі потужності галузі (80% загального випуску) у 2005 році були зосереджені в 5-ти областях країни – Черкаській, Одеській, Донецькій, Київській та Львівській.

Тара та упакування

Традиційно вітчизняна консервна галузь використовує металеву (бляшану) і скляну тару. 

Металева тара представляє собою давню, менш гігієнічну, зате більш дешеву паяну банку з лудженої жерсті. Більш сучасна і гігієнічна зварна банка з лудженої чи ламінованої харчовим пластиком жерсті коштує дещо дорожче. Скляна банка в індустрії м'ясних продуктів нині в меншості. Скло – матеріал тендітний, і в кілька разів збільшує ризик утрати при виробництві консервів (від технологічних навантажень на тару), а також під час перевезення готової продукції.

Слід зазначити, що більше половини українського ринку консервів займає традиційна жерс-тяна банка "під ключ", біля чверті – банка СКО і ще 5 - 6% приходиться на Easy-open. 

Кожному виду консервів, як правило, притаманний певний типорозмір жерстєтари,  зокрема, яловичина та свинина тушкована пакується у ж/б №12, №8 та с/б, м’ясоовочеві консерви – в ж/б №8, №3 та с/б тощо.

З метою підвищення конкурентноздатності продукції та підвищення її пізнаваності (формування і “розкручування” бренду) виробники консервів досить часто намагаються надати їх упакуванню певної специфіки:  досить часто використовується  нетипова тара (наприклад, Черкаська продовольча компанія упаковує власну продукцію в прямокутну жерстєбанку). Крім того, останнім часом все більшого поширення набуває літографія – нанесення прямо на тару (без паперових етикеток) логотипу торгової марки підприємства,  інформації про продукцію, виробника тощо.

Фахівцями СПКо встановлено, що деякі оператори ринку, з метою зниження собівартості продукції, налагодили  власне виробництво жестєтари. Частка таких підприємств у загальному випуску м’ясних консервів у 2004-2005 рр. складала близько 30%. 

2.2. Ринок рибної консервації

Загальні дані

Рибоконсервне виробництво в Україні переживало глибоку кризу двічі. Перший раз – на початку 90-х років минулого століття, коли за п'ять років річний обсяг випуску продукції зменшився в чотири рази. Другий раз – у 1998-1999 роках після фінансової кризи. Однак друге падіння виявилося не таким глибоким – 27,6%. 

Сьогодні загальна тенденція розвитку галузі цілком відповідає моделі стійкого розвитку. Приріст обсягів виробництва в 2001 році в порівнянні з 2000 роком склав 43,1%. На тлі скорочення вилову риби з однієї сторони і ростом переробки з іншого, питома вага рибної консервації у виробництві усіх видів рибної продукції в 2004 р. становила на рівні 35–40%. Для рибоконсервної галузі минулий рік був відносно успішним, темпи росту в порівнянні з 2003 р. склали більше 50% (див. мал. 5). 

Мал. 5. Обсяги випуску рибної консервації у 2001-2004 рр.

Серед рибних консервів розрізняють наступні види:

• консерви натуральні – виробляють безпосередньо з риби з додаванням солі, перцю і лаврового листа, можуть використовуватися для приготування інших страв;

• консерви в томатному соусі – виробляють з різних видів риби, попередньо обробленої і обсмаженої в рослинній олії, рідше – з риби бланшированої гострою парою чи підсушеної гарячим повітрям;

• консерви в олії – технологія та ж, що і для попередньої групи, тільки після попередньої обробки рибу заливають олією;

• рибо–овочеві консерви виробляють найчастіше з дрібної риби з додаванням суміші овочів;

• рибні пресерви – не стерилізовані рибні консерви. Фактично це риба, попередньо просолена чи обсмажена в олії, покладена в банки, залита спеціальним соусом-заливкою. Пресерви не псуються в основному за рахунок спецій і розсолу. Термін збереження в них значно коротший, ніж у класичних консервів – до двох місяців, але смак більш натуральний;

• сурімі – рибна паста, приготована за спеціальною технологією прямо в морі зі щойно виловленої риби.

Приблизно 70% обсягу виробництва приходиться на томатну групу.

Основні оператори ринку

Суб'єкти рибопереробної промисловості підрозділяються на чотири великі групи:

• великі спеціалізовані підприємства радянського “розливу”, частина з яких як і раніше знаходиться в занепаді, а частина вийшла чи виходить зі ступору завдяки великим фінансовим вливанням; 

• спеціалізовані підприємства нової хвилі; 

• підприємства, для яких рибоконсервний бізнес є неосновним видом діяльності (овочеконсервні заводи, м'ясокомбінати, рибальські господарства);

• малі виробництва, у тому числі нелегальні, напівлегальні, кустарні.

У радянські часи рибне господарство розвивалося як єдиний комплекс, куди входили рибо-консервні підприємства, флот, порти і т.п. На початку 90-х ця єдність розпалась і виживання рибопереробних підприємств стало їх суто особистою проблемою.

Найбільш відомими вітчизняними виробниками консервованої рибної продукції є заводи в АР Крим, Одеській, Черкаській і Київській областях, що виробляють близько 85% усієї риб-ної консервації. Це пояснюється близькістю до водної акваторії і наявністю великих рибопереробних потужностей у цих регіонах.

Поступово в галузі формується ядро – група лідерів. Тому є причини. По-перше, рибна сировина – дуже специфічна, що потребує чіткого дотримання технологічного режиму. Будь-яке відхилення може привести до погіршення якості готової продукції навіть до того, що споживати її буде небезпечно.

По-друге, рибоконсервне виробництво – матеріалоємке (витрати на сировину, матеріали, тару, електроенергію складають до 90% загальної суми витрат), і, відповідно, забезпечити прийнятну собівартість легше при великих обсягах.

Тара

У переважній більшості для упакування рибних консервів використовується металева банка. Вона повинна відповідати ряду параметрів:

• форма: циліндрична (традиційна), конічна, фігурна;

• місткість: 100, 110, 120, 160, 170, 175, 185, 190, 200, 205, 210, 240, 245, 250, 260, 270, 418, 425 гр.;

• матеріал: біла жерсть (з олов'яним покриттям), алюміній;

• по виду виробництва: суцільнотягнені, паяні, зварені;

• по типу: стандартні (закатані), із кришкою, що відкривається колечком чи ключиком (easy-open).

Найбільш популярними у рибній консервній промисловості вважаються банки: №6 (83x57) на 270 гр., №38 (83x46) на 210 гр., №3 (99x40) на 250 гр., №2 (99x27) на 175 гр.

Як і при виготовленні м’ясної консервації, виробники рибних консервів, з метою змен-шення собівартості  продукції налагоджують власне виробництво жерстєбанки.  Частка таких підприємств (у тому числі й тих, що не використовують ж/б №3) у загальному випуску рибних консервів у 2003-2005 рр. складала »60%. 

2.3. Обсяги споживання №12, №8 та №3

Облік виготовленої консервної продукції Державним комітетом статистики України ведеться в одиницях маси (тонах) без диференціації за видом використовуваної тари. Тому, величина попиту на жерстєтару (потенційні обсяги внутрішнього споживання) визначається аналітичним методом шляхом розподілу загального обсягу випущеної консервації за притаманним їй видом та типорозміром жерстєтари.

Динаміку обсягів споживання жерстяної банки №12, №8 та №3 протягом 2003 - 9 міс. 2005 рр. наведено на мал. 6.

Мал.  6. Обсяги споживання жерстєбанки №12 та №8  

3. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

Незважаючи на існування в Україні такої галузі, як виготовлення металевої тари, до 2003 року офіційна статистика за даним видом продукції відсутня.

Нижче на діаграмі наведена динаміка обсягів виготовлення жерстєтари для харчової промисловості в Україні за період 2003 - 9 місяців 2005 рр. (без урахування тари, що виготовляється для власних потреб).

Мал. 7. Обсяги випуску жерстяної  тари за період  2003 – 9 місяців 2005 р.р.  

Ринок кожного типорозміру жерстєбанки характеризується різним рівнем ємності (див. мал. 5), що є ключовим чинником, який обумовлює кількість його учасників.

На момент дослідження в Україні налічується два основних виробника жерстєбанки №12, які розташовані у Запорізькій та Полтавській областях (без урахування підприємств, що виготовляють продукцію для власних потреб).

У вересні-грудні 2005 року у зв’язку з фінансовими труднощами одне підприємство практично не працювало, що призвело до монополії виробника на даному сегменті ринку.

Обсяги випуску жерстєбанки №12 за період 2003 – 9 місяців 2005 рр. наведено на мал. 7.

Мал. 8. Обсяги впуску ж/б №12 у  2003 –2005 р.р.

Враховуючи технологічну спорідненість виробництва жерстєбанки №3 та №8 (може випускатися однією й тією ж лінією), найчастіше в прайс-листах виробників вони стоять поряд. Виключення складають вузькоспеціалізовані підприємства, що орієнтуються  на забезпечення сегменту рибної консервації. Основні виробники жерстєбанки цих типорозмірів зосереджені в Одеському, Вінницькому, Київському, Львівському і Дніпропетровському регіонах та АР Крим (близько 15 підприємств).

Вартість досліджуваної продукції у жовтні-грудні 2005 р., у залежності від технологічних особливостей, обсягів замовлення та умов доставки, заходилася у межах:

 -  ж/б №12: 1060 грн./1000 шт. у т.ч. ПДВ;

 -  ж/б №8: 600-875 грн./1000 шт. у т.ч. ПДВ;

 -  ж/б №3: 400-720 грн./1000 шт. у т.ч. ПДВ;

4.  СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ ДОСЛІДЖУВАНОЇ  ЖЕРСТЄТАРИ

Виробнича собівартість досліджуваної продукції має наступну структуру (%):

З наведеної таблиці видно, що основу всіх витрат складають витрати та матеріали (близько90%) та упакування готової продукції (близько 5%). Найбільш вагомою статтею є витрати на закупівлю жерсті – 72-86% в залежності від типорозміру тари.

Жерсть

Листова жерсть для виготовлення харчової жерстєбанки в Україні не виготовляється. За даними Антимонопольного комітету України, єдиним українським виробником на ринку жерс-ті є ВАТ “Запоріжсталь”, яке випускає рулонну жерсть товщиною від 0,22 мм до 0,25 мм і шириною від 120 мм до 512 мм. Частка ринку даного виробника не перевищує 20%. 

Тому вітчизняне виробництво металевої тари завжди було орієнтовано на російську і казахстанську жерсть – в основному на продукцію Магнітогорського чи Карагандинського металургійних комбінатів.

Магнітогорський і Карагандинський меткомбінати контролюють близько 95% жерстяного ринку СНД, що надає йому ознак дуополії (форма обмеженої конкуренції, при якій на ринку діє в основному два незалежних продавці, що пропонують ідентичну продукцію (при значній кількості покупців)). Як результат, що часто буває в умовах обмеженої конкуренції виробників, якість їхньої продукції залишає бажати кращого: не завжди стабільна товщина листа, не витримуються його розміри, обмежена номенклатура. Монопольне положення підприємств дає можливість їх формувати цінову політику, в більшій мірі, з урахуванням кон’юнктури ринку, а не зміни собівартості виробництва. Так, за період 2002- 2005 рр. вартість жесті ЕЖК товщиною 0,22 мм зросла більше ніж у два рази (мал. 8) з 2950 грн./т у лютому 2002 року до 6900 грн./т у жовтні 2005.

Мал. 8. Динаміка зміни вартості жесті ЕЖК 0,22, виготовленої Магнітогорським металургій-ним комбінатом за період 2002-2005 рр.

За даними основних трейдерів жерсті (ТД "Екотрейд", ТД "Метпром, ТПК “Західно-український консорціум” (м. Київ), ТД "Елвас" (м. Дніпропетровськ), попит на неї носить чітко виражений сезонний характер: зниження в осінньо-зимовий період  та підвищення –  у весняно-літній, що відповідно, вливає на її вартість. Так, якщо у серпні-вересні поточного року 1 т жерсті ЕЖК 0,22 (виробництво м. Магнітогорськ, Росія) коштувала 6850-6900 грн./т, то вже у листопаді вона впала до 6350 грн./т (на 8%), у грудні – до 6100 грн./т (на 12%).

Крім того, вартість жерсті зазнає істотного впливу ринкової кон’юнктури. Так, наприклад, у листопаді-грудні поточного року український ринок відчував гострий дефіцит жерсті листової 512 х 712 мм, що обумовило значно нижчі темпи падіння ціни на неї у порівнянні з іншими типорозмірами. 

Упакування

Типовою тарою для упакування жерстяної тари є гофрокороб №52 (згідно ГОСТ 13516-86 внутрішні розміри складають 412 х 310 х 165 мм) з картону Т21 або Т22.

Вартість картонної тари істотно залежить від обсягів партії, наприклад, у партії 1500 шт. вона складає 1,56 грн./коробку, у партії 5000 шт. –  1,28 грн./коробку (різниця – 18%).

 

З питань актуалізації та розширення маркетингових досліджень, які Вас зацікавили, просимо звертатися за телефонами та електронними адресами, зазначеними у розділі "Контакти".